26–27 травня 2022 року

МІЖНАРОДНА КОНФЕРЕНЦІЯ

"Ужгородська школа з атомної фізики та квантової електроніки"
до 100-річчя від дня народження професора Івана Прохоровича Запісочного

Подати заявку вул. Університетська, 21, Ужгород,
Закарпатська область, 88017

Про конференцію

Шановні колеги! Наша держава сьогодні переживає надзвичайно складний, болісний та важливий період боротьби за власну незалежність, права на свободу, права на життя у цивілізованому європейському суспільстві, період повномасштабної війни. І саме сьогодні, як ніколи, важливим є продовження роботи на шляху до підготовки конкурентоспроможних, високоосвічених учених України, а також підтримка пам’яті тих учених, які прославили Україну на весь світ та започаткували цілі напрями наукового дослідження. Саме тому, Інститут електронної фізики проводить Міжнародну наукову конференцію "Ужгородська школа з атомної фізики та квантової електроніки", присвячену 100-річчю від дня народження професора Івана Прохоровича Запісочного.

Конференція відбудеться 26–27 травня 2022 року в онлайн форматі.

Пробне підключення відбудеться 24 травня об 11:00 год.

Посилання на підключення до платформи Zoom: https://us05web.zoom.us/j/5816436391?pwd=cU5QeWM2ZUV3NHZrMUJNek9iR0lmUT09

Meeting ID: 581 643 6391

Passcode: 9MpDc6

Збірник матеріалів конференції (з ISBN), буде опубліковано на сайті та розіслано учасникам після 30 травня.

Участь у Конференції

Для включення до Програми конференції та одержання запрошення Вам необхідно подати до Оргкомітету ЗАЯВКУ на участь і назву доповіді. Участь у роботі конференції та публікація тези доповіді в електронному збірнику є безкоштовною.

Прохання надіслати ЗАЯВКУ до 29 квітня 2022 року та тези доповіді до 5 травня 2022 року на електронну адресу: zap100years@gmail.com або z9168437@gmail.com

Доповідь. На кожну доповідь, крім запрошених доповідачів, буде виділено 10 хв, тобто 7-8 хв на доповідь з презентацією результатів досліджень та 2-3 хв на додаткові питання. Зразок презентації приведено нижче у матеріалах конференції. Мова доповіді: українська, англійська.

Копіювати E-mail

Коротка інформаційна довідка про життя І.П. Запісочного

Іван Прохорович Запісочний – відомий український вчений у галузі атомної фізики, фізичної і квантової електроніки, заслужений діяч науки України, лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки та премії ім. К.Д. Синельникова НАН України. З його ім’ям пов’язані важливі результати в розвитку фізики електронних і атомних зіткнень, спектроскопії вакуумно-ультрафіолетового діапазону, нелінійної оптики, електрон-фотонної та іон-фотонної емісії металевих поверхонь, газової квантової електроніки. Він та його учні мають великі заслуги у створенні цілої серії оригінальних, у тому числі унікальних, установок та прецизійного інструментарію для досліджень багатьох нових явищ та ефектів в електронних оболонках атомів і іонів при їх зіткненнях з електронами, фотонами лазерного випромінювання та між собою, досліджень атомних процесів при взаємодії електронних, іонних і лазерних пучків з поверхнею твердих тіл та активних середовищ лазерів на парах металів і ексимерних молекулах.

Іван Прохорович Запісочний належить до числа тих активних особистостей, які, як кажуть, «зробили себе самі». Він пройшов справді нелегкий життєвий шлях. Змалечку йому, уродженцю Черкащини, довелося разом із сім’єю чимало помандрувати в пошуках кращої долі – це Донбас, Північний Кавказ, Тульська область, Курськ, Воронеж. Чи не з десяток шкіл прийшлося змінити протягом цього періоду. У 1945 році він вступив на навчання на фізичний факультет Воронезького державного університету, який закінчив з відзнакою. Ще будучи студентом, під керівництвом професора М.А. Левитської створює експериментальну установку, на якій виконав дослідження з фотоелектричного ефекту в рентгенівському діапазоні електромагнітних хвиль. Результати цих досліджень увійшли до дипломної роботи та були опубліковані у збірнику наукових праць студентів Воронезького університету. У 1950 році Іван Прохорович вступив до аспірантури Ленінградського державного університету (ЛДУ), і це стало вирішальною подією, яка по суті визначила майбутню спрямованість наукових досліджень. На фізичному факультеті ЛДУ під керівництвом відомого вченого, члена-кореспондента АН СРСР С.Е. Фріша він сформувався як фізик-експериментатор високої кваліфікації. Після закінчення аспірантури, наприкінці 1953 року, Іван Прохорович захистив кандидатську дисертацію, і на початку 1954 року був направлений на роботу в Ужгородський державний університет (УжДУ). Подальше його трудове життя пов’язано із Закарпаттям. З 1954 до 1981 року він працював в УжДУ на посаді старшого викладача, доцента, завідувача кафедри експериментальної фізики, а у 1957 році створив й очолив кафедру оптики. У 1965 році створив першу в Університеті Проблемну науково-дослідну лабораторію з фізики електронних зіткнень, а у 1968 році нову кафедру – квантової електроніки, яка на той час була другою на Україні. Не обмежуючись педагогічною діяльністю, Іван Прохорович розпочав наукову роботу з актуальних проблем атомної фізики. Через відсутність належної експериментальної бази і, відповідно, наукових кадрів для успішного виконання запланованих досліджень він організовує провідних вчених зі столичних наукових центрів для надання консультацій. Першим наслідком цих досліджень стали експерименти з фізики електронних зіткнень, а саме дослідження процесів збудження молекул атмосферних газів, азоту та закису кисню. Результатом цих робіт був успішний захист у 1960 році дисертації С.М. Кишком, який став першим закарпатським кандидатом фізико-математичних наук.

На початку 80-х років в Ужгороді сформувалися три наукові школи: з атомної фізики, низькоенергетичної ядерної фізики та фізики напівпровідників і діелектриків – синтезу та вирощування складних напівпровідникових структур. Високу оцінку діяльності ужгородських фізиків дали всесвітньо відомі вчені, які відвідували Ужгород: президент академії наук УРСР, академік Б.Є. Патон, президент АН СРСР, академік М.В. Келдиш, академіки АН СРСР Л.А. Арцимович, Г.М. Фльоров, академіки АН УРСР В.Г. Бар’яхтар, М.С. Бродин, О.Д. Немець, В.І. Трефілов, І.К. Походня, Б.І. Вєркін, М.В. Пасічник, І.М. Вишневський. Зокрема, академік Трефілов В.І. наголосив на тому, що наукові дослідження в Проблемній лабораторії Ужгородського університету проводяться на високому академічному рівні. Таку ж високу оцінку наукової діяльності ужгородських фізиків дали і численні зарубіжні вчені, які відвідували їх лабораторії. Це сприяло визнанню Ужгорода як привабливого центра для наукових форумів різного рівня. Професор І.П. Запісочний і його учні були організаторами цілого ряду конференцій, симпозимумів та нарад, у т.ч. Всесоюзної конференції з вакуумного ультрафіолету фізики важких іонів, когерентної та нелінійної оптики, фізичних процесів у плазмі і парах металів.

Для втілення своїх задумів Іван Прохорович велику увагу приділяв вихованню учнів, групував навколо себе здібну молодь, навчав її, вів до захисту спочатку кандидатських, а пізніше й докторських дисертацій. Напевно не кожний керівник поряд зі складною адміністративною роботою зміг підготувати 8-х докторів та 44-х кандидатів наук. Першим його аспірантом став В.С. Шевера – один з перших випускників-фізиків УжДУ. Він, а також інші учні професора І.П. Запісочного з першої когорти – Л.Л. Шимон, П.В. Фельцан, О.Б. Шпеник, В.В. Скубенич, І.С. Алексахін, А.Й. Імре, А.М. Завілопуло, С.С. Поп, В.С. Вукстич, А.Й. Дащенко, І.І. Шафраньош, В.В. Совтер, Е.І. Непійпов та інші – стали його однодумцями, помічниками, сподвижниками, генераторами нових ідей. Тому невдовзі Ужгород стає визнаним світовим центром у галузі атомно-молекулярних зіткнень. Загальна кількість дослідників на кафедрі квантової електроніки та в Проблемній лабораторії фізики електронних зіткнень, науковим керівником якої він був впродовж кількох десятиліть, в 70-х роках минулого століття перевалила, мабуть, за сотню. Ріст був не тільки кількісний, а й якісний. Зростанню якості досліджень значно сприяло залучення в число дослідників атомних явищ співробітників кафедри теоретичної фізики та академічного відділу теорії елементарних взаємодій. Як результат, в Ужгороді було створено наукову школу світового рівня, яку назвали школою професора І.П. Запісочного. Протягом понад чотирьох десятків років вся наукова робота була зосереджена в двох важливих напрямах: атомна фізика та фізична і квантова електроніка. Що стосується атомної фізики, то головна увага була спрямована на такі широкі розділи: спектроскопія (у тому числі вакуумного і ультрам’якого рентгенівського діапазону); фізика елементарних процесів при зіткненнях моноенергетичних електронів з атомами, іонами, простими молекулами; процеси перезарядки і збудження при повільних зіткненнях іонів з атомами; нелінійні процеси при взаємодії лазерного випромінювання з атомами. У галузі фізичної і квантової електроніки дослідження проводилися в таких напрямах: атомні процеси при взаємодії електронних і іонних пучків з металевими поверхнями; утворення лазерної плазми і взаємодія іонізованих компонент з поверхнею твердих тіл; фізичні процеси і кінетика населенностей в активних середовищах лазерів на парі металів і ексимерних молекулах; розробка і створення нових газових лазерів, які генерують у видимій та далекій ультрафіолетовій областях спектру.

Визнанням заслуг вченого стали численні відзнаки і нагороди. До числа найбільш вагомих відноситься звання заслуженого діяча науки України, лауреата Державної премії України в галузі науки і техніки та лауреата премії ім. К.Д. Синельникова НАН України, Державного стипендіата видатних діячів науки, освіти і культури, почесного громадянина м. Ужгорода. Рішенням Ужгородської міської ради одній з вулиць міста в районі новобудов присвоєно ім’я І.П. Запісочного.

У серпні 2001 року після важкої хвороби Іван Прохорович пішов від нас. Чи не головним здобутком Івана Прохоровича за тривалий період роботи в Ужгородському університеті, Ужгородському відділенні ІЯД та в ІЕФ НАН України є виховання цілої плеяди вчених-атомників та створення всесвітньо відомої наукової школи, уславленої численними здобутками. Чимало вчених, вихованих Іваном Прохоровичем, і нині гідно продовжують його справу як в стінах Інституту електронної фізики НАН України, а також Ужгородського національного університету, так і у відомих наукових центрах в країнах зарубіжжя. І це, звісно, є кращим пам’ятником одному із фундаторів фізичної науки на Закарпатті.

Тематика Конференції

Фізика електронних і атомних зіткнень

Багатофотонна іонізація атомів металів

Процеси взаємодії електронних, іонних та лазерних пучків з поверхнею твердих тіл

Елементарні процеси у лазерах і низькотемпературній плазмі

Спектроскопія атомів, молекул, резонансні явища

Фізична електроніка

Теоретична фізика

Збірник матеріалів конференції

Переглянути

Програмний комітет

Голова програмного комітету:
чл.-кор. НАН України,
д.ф.- м.н. Г.М. Гомонай
Секретар програмного комітету:
к.ф.- м.н. Т.Ю. Попик
Члени програмного оргкомітету:
д.ф.-м.н. В.Т. Маслюк д.ф.-м.н. Є.Ю. Ремета д.ф.-м.н. О.О. Боровик д.ф.-м.н. І.І. Шафраньош д.ф.-м.н. В.Ю. Лазур
Голова оргкомітету:
д.ф.-м.н. А.М. Завілопуло
Заступник голови оргкомітету:
к.ф.-м.н. В.І. Роман
Секретар оргкомітету:
А.І. Булгакова
Члени оргкомітету:
к.ф.-м.н. Ю.А. Бандурин к.ф.-м.н. О.І. Гомонай к.ф.-м.н. Є.А. Світличний О.В. Васильєв

Матеріали Конференції

Інформаційне повідомлення Зразок оформлення публікацій Зразок оформлення презентацій Програма конференції