МІЖНАРОДНА КОНФЕРЕНЦІЯ

Інститут електронної фізики запрошує взяти участь у міжнародній конференції (до 100-річчя від дня народження професора Ю.М. Ломсадзе), засновника кафедри теоретичної фізики УжДУ та Ужгородського відділу теорії адронів Інституту теоретичної фізики АН УРСР.

Конференцію буде проведено 17-18 грудня 2024 року за адресою: м. Ужгород, вул. Університетська, 21 (Інститут електронної фізики НАН України).

Також буде можливість взяти участь у конференції онлайн на платформі Zoom.

ПЕРЕДІСТОРІЯ

14 грудня 2024 року виповниться 100 років від дня народження професора Юрія Мелітоновича Ломсадзе – відомого українського вченого, провідного спеціаліста в галузі теоретичної фізики, засновника кафедри теоретичної фізики Ужгородського державного університету та відділу теорії адронів Інституту теоретичної фізики АН УРСР, що увійшов до складу Інституту електронної фізики НАН України як відділ теорії елементарних взаємодій.

Юрій Мелітонович Ломсадзе народився 14 грудня 1924 року в м. Баку. Він розпочав свої перші наукові дослідження ще студентом Відділення будови речовини Московського державного університету ім. М.В. Ломоносова. Саме в ті часи на фізичному факультеті працювало яскраве сузір’я всесвітньовідомих вчених теоретиків – М.М. Боголюбов, Л.Д. Ландау, М.А. Марков, І.Є. Тамм, Д.Д. Іваненко. Ці вчені у великій мірі сприяли формуванню Юрія Ломсадзе як висококваліфікованого фізика-теоретика. То були роки становлення нової галузі фундаментальних досліджень, що активно розвивалася з початку 1950-х років, – фізики елементарних частинок та фізики високих енергій. Саме тому проблеми ядерних сил та елементарних частинок належали до основних наукових інтересів молодого теоретика. Свою дипломну роботу на тему: “До парної теорії ядерних сил”, виконану під науковим керівництвом академіка М.А. Маркова, він опублікував у 1949 році в одному з найпрестижніших наукових журналів. Ця та ряд наступних публікацій Юрія Мелітоновича склали основу його кандидатської дисертації “Про сингулярність електромагнітного потенціалу у вищих наближеннях теорії збурень”, яку він успішно захистив у травні 1954 року. Уже в ранніх наукових працях Ю.М. Ломсадзе проявилося глибоке розуміння основ квантової механіки і квантової теорії, свіжість і оригінальність погляду.

Глибокий вплив цього підходу на подальшу наукову діяльність Юрія Мелітоновича, по суті, визначив стиль його роботи. Головний зміст цього стилю полягав у виборі найбільш фундаментальних, аксіоматичних, ключових проблем теоретичної фізики і у створенні адекватних математичних методів дослідження.

У 1958 році при кафедрі теоретичної фізики УжДУ була відкрита аспірантура. Першим учнем і продовжувачем ідей професора Ю.М. Ломсадзе був Володимир Іванович Лендьєл. Ними були успішно застосовані дисперсійні співвідношення до опису диференціальних та повних перерізів розсіяння π-мезонів на нуклонах при низьких енергіях. У 1964 році В.І. Лендьєл успішно захистив кандидатську дисертацію у Львівському державному університеті ім. І. Франка. На початку 1960-х років великий резонанс у наукових колах викликали роботи Ю.М. Ломсадзе та його учнів, що стосувалися досліджень аналітичних властивостей квантово-механічної та теоретико-польової амплітуди розсіювання за константою зв’язку. Вони також першими здійснили теоретичний опис зв’язаних, віртуальних та резонансних станів атомних систем у термінах полюсів парціальної амплітуди в комплексній площині константи зв’язку. Серед тих, хто зростав під його безпосереднім науковим керівництвом та його учнів – сім докторів і понад 60 кандидатів наук.

Юрій Мелітонович одним із перших усвідомив великі можливості сучасних методів математичної фізики при дослідженні фундаментальних проблем фізики високих енергій. Серію робіт він присвятив найактуальнішим проблемам аксіоматичної квантової теорії поля, зокрема експериментальній верифікації її загальних принципів, в яких втілені наші сучасні уявлення про найбільш фундаментальні властивості матерії та простору і часу.

Ю.М. Ломсадзе проявляв великий інтерес до методології науки. Його основні наукові праці в цьому напрямі присвячені методологічним проблемам квантової механіки та теорії вимірювань, гносеології, ролі науки у науково-технічній революції та співвідношенню фундаментальних і прикладних наук. Ці роботи відіграли важливу роль у становленні і виробленні методологічних основ сучасної квантової теорії.